Режисерка, актриса і волонтерка Юліана Колесникова (16 років, м. Харків, Україна) має талант і представила свою творчу роботу на міжнародному конкурсі. Це конкурс Tokyo Art Ninja. 2-й сезон.
Творча робота
“Сумчани про Харків” (Юліана Колесникова), документальний фільм
Вчитель Володимир Третяков
Сумчани про Харків
Про Талант
Юліана займається вокалом, знімає кліпи та екоролики. Навчається у першій в Україні школі мюзиклу у театрі «Мадригал» у групі D’arts. Знялася в кінофільмі «Слуга народу 2», (1+1), в серіалах «Східні солодощі» (Інтер), «Кухня в Чугуєві». Отримала премію «Дитячий Оскар» в номінації «Актриса року». Телеведуча програми “Модне сузір’я” Харківського обласного телебачення.
Юліана розповідає про себе: “Лютий! Час зупинився, все ніби завмерло… І тільки життя продовжується, бо його неможливо поставити на паузу.
Мій прадід воював. Тема війни мені знайома. Я навіть написала вірш, у якому були рядки:
…А я прокинулась і глянула в вікно.
Був теплий травень,
І діти там сміялись.
Війну вони хай бачать лиш в кіно!…
24-те… Дуже чітко пам’ятаю, як мама розбудила мене і промовила лише одне слово: «Війна!»
Страх, жах, невизначеність охопили мене. Я не знаю, скільки б це тривало, але одного разу сусідка, бабуся Наталя, запитала: «Ти не знаєш, де знайти ліки?» І ми з мамою почали шукати. Знайшли! І в цей момент я зрозуміла, що коли погано, треба допомагати іншим. Не знаю, чи варто в такий тривожний час називати це волонтерством? Напевно, це лише те, що робить тебе людиною. Ми почали шукати допомогу для сусідів, які залишилися в будинку. Пам’ятаю, як мама сказала: «Не можемо ми самі щось отримувати, адже навколо люди…».
Одного разу нам привезли у двір сім відер зварених вареників, і ми роздавали їх сусідам прямо на лавці біля під’їзду. Я назавжди запам’ятала цих бабусь з тарілочками, очі яких були сповнені болю та страху. А потім підійшла жінка із сусіднього будинку і запитала: «А мені можна?». Господи! Як же це все страшно та моторошно!
І я зрозуміла, що не можу мовчати! Не можу просто дивитись на те, як страждають люди. Вирішила, що росіяни просто обдурені і не знають, як воно насправді!
І я почала писати листи російським зіркам і розповідати, що відбувається. Єгор Крід, гурт «Добро», Зіверт… Мені блокували сторінку, писали гидоту, навіть погрожували… Мене це не зупиняло!
З пам’яті ніколи не зітреться сонячний ранок, коли тишу розірвав шалений вибух! У нас вилетіло скло з вікон… Мама вирішила залишити Харків. Ми поїхали зовсім недалеко, оскільки при всьому бажанні подивитися світ та інші країни саме зараз, розуміли, що треба допомагати людям, рідному місту, Україні.
Коли я поїхала з Харкова, пішла до волонтерської організаці в місті, де ми знайшли прихисток на час війни. Потрапила на кухню, де готували їжу для хлопців на передовій. Приєдналася.
Не вміючи готувати професійно, стала допомагати: чистила цибулю, картоплю, розкладала готову їжу в ємності для транспортування. Іноді я малювала на коробках смайлики з посмішкою чи серця. Зараз допомагаю із видачею гуманітарної допомоги людям.
Що я відчуваю? Я дуже пишаюся, що я українка! Я щаслива, що моє рідне місто – Харків, люблю його ще більше. Так, мені дуже шкода, що частина знайомих і навіть, як мені здавалося, друзів не підтримали нашу країну або просто обрали позицію спостерігачів. Ця війна – війна у душі кожної людини. Я вважаю, що для душ та сердець немає меж. Є Добро та Zло! І кожен має розуміти, на якому боці саме він. Що ж із листами зірок?! Писати перестала. Бо перестала вірити, що вони чогось не знають! ВСІ ВСЕ вже давно зрозуміли. Кількість смертей лякає! Пробачення немає і ніколи не буде! Мені здається, що слова “Все буде Україна” – це про Добро. Щодня я думаю про Харків. Намагаюся допомогти, чим можу. Раптом зрозуміла, що потрапити до безпечнішого місця, це лише можливість допомагати. Неможливо бути щасливою, коли твоє місто руйнує ворог…
Наша сім’я подала заявку за програмою «Прихисток». Ми пройшли! Нам дадуть дитину, і вона буде в нашій родині, доки не знайдуться її близькі.
До війни я розробила гру «Джоббі», яка вчить підлітків безпечно працевлаштовуватись. Зараз ми з нашою командою вирішили розробити вкрай важливу зараз гру на тематику надзвичайних ситуацій, яка навчить дітей, як поводитись у таких випадках.
Я продовжую брати участь у конкурсах. Хочу, щоб усі знали про наше місто та про мій ліцей. Про те, що ми тримаємось!
Проходжу онлайн-тренінги в Центрі ґендерної культури та спеціалізуюся на питаннях ґендерної рівності та насильства, яке спричинив воєнний час. Планую створити громадську організацію, яка допомагатиме жінкам, особливо з дітьми з інвалідністю. Зараз подала свою кандидатуру до молодіжного Феменкемпу 2022 року. Загалом намагаюся віддавати. Колись побачила у мами книгу Сухомлинського «Серце віддаю дітям» і саме зараз зрозуміла, що кожен може віддати тому, кому потрібні їжа, одяг, увага та турбота. Від цього стаєш щасливішим, адже очі людини, якій ти допомагаєш, світяться. Це найбільше щастя і є. І всі повинні розуміти, що тільки активна громадянська позиція кожного приведе до нашої Перемоги.”
#video #talent
__________
А які цікаві творчі роботи є у вас?
МАЄТЕ ТАЛАНТ? Беріть участь у конкурсах і програмах Творчої платформи Алея Зірок, створюйте власні онлайн портфоліо артиста. На вас чекають міжнародні конкурси, Алея Талантів України, Алея Зірок України, Національний Творчий Чарт і Національний Творчий Фонд. А також Суперпремія року!
ПІДТРИМАЙТЕ ТАЛАНТ! Додавайте творчим людям лайків, поширюйте публікації у соцмережах. Давайте разом зробимо українські таланти відомими в Україні, Європі і в світі!
ДОПОМОГТИ ТАЛАНТУВи можете замовити таку новину про себе.
Творчі конкурси для дітей і дорослих
